|
|
1. Довідкові відомості про туристський спортивний похід 2. Список учасників походу 3. Вибір та відомості про район подорожі 4. Організація подорожі 5. Графік руху та технічний опис маршруту 6. Підсумки вело подорожі 7. Додатки 8. Картографічний матеріал 1. Довідкові відомості про туристський спортивний похід 1.1. Організація, що проводить похід: Спортивно-туристський клуб "Пілігрим" Деснянського району, міста Києва 1.2. Параметри походу : Вид туризму - Вело Категорія складності походу - Третя Протяжність активної частини походу, км - 540 Загальна nривалість (ходових днів) - 9 (9) Термін проведення - 20.06.2009 - 28.06.2009 1.3. Район, підрайон (масив) походу: Автономна Республіка Крим. 1.4. Докладна нитка маршруту: Сімферополь - Новоповлівка - Залізничне - Верхнесадове - Фруктове - Любимівка - Севастополь - Хмельницьке - Чорноріччя - Тернівка - Залісне - Красний Мак - Танкове - Бахчисарай - Научний - Прохладне - Трудолюбівка - Скалисте - Кизилівка - Каштанове - Партизанське - Костянтинівка - Піонерське - Добре - Зарічне - Мраморне - плато г.Чатир-Даг - Перевальне - Дружне - Долгоруківська яйла - Міжгір'я - Балки - Новоклінове - Білогірськ - Голованівка - Красноселівка - Привітне - Морське - Веселе - Судак - перевал Синор - Щебетовка - Курортне - Коктебель - Підгорне - Насипне - Феодосія - Первомайське - Старий Крим - Грушівка - Багате - Чорнопілля - Білогірськ - Зуя - Сімферополь 1.5. Звіт розглянуто Київською Міською МКК 2. Список учасників походу
3. Вибір та відомості про район подорожі Нитка маршруту пролягає по дорогам Автономної республіки Крим. Автономна республіка Крим утворена як Кримська область 30 червня 1945 року, статус республіки одержала в 1991 році. Її площа складає 26,1 тис. кв. км (4,3% від території України). Чисельність населення - 2134,7 тис. чоловік (4,3% населення України), у тому числі міське населення - 1338,3 тис. чоловік (62,7%), сільське - 796,4 тис. чоловік (37,3%). Щільність населення - 81,8 чол. на кв. км. Крим розташований на Кримському півострові і є самим південним регіоном України. На заході і півдні омиває Чорне, на сході - азовське море. Керченською протокою відокремлюється від Росії. Довжина республіки з півночі на південь складає 210 км, із заходу на схід - близько 325 км. По суші граничить з Херсонською областю. З материком Крим з'єднаний вузьким (8 км) Перекопським перешийком по якому проходить залізна та автомобільна дороги. Другий транспортний вихід з території Криму - по штучному насипі через Сиваш. Діє також паромна переправа "Кавказ" між Керчю та Таманським півостровом Росії. В адміністративному відношенні республіка містить у собі 14 адміністративних районів, 16 міст, у тому числі 11 міст обласного підпорядкування, 56 селищ міського типу, 957 сільських населених пунктів. Адміністративний центр - місто Сімферополь, перше згадування датоване XVI століттям, містом є з 1784 року. Населення міста нараховує 338,9 тис. чоловік. Територія Криму відрізняється значною природною різноманітністю. Кримські гори, розташовані в південній частині півострова, визначають поділ території на північну - рівнинну (т. зв, Степовий Крим) і південну гірську (Гірський Крим). Уздовж південного підніжжя Кримських гір простирається вузька галечникова смуга Південного берега Криму. Корисні копалини представлені залізними рудами, родовищами природного газу на шельфі Азова, а також родовищами будівельних матеріалів. У районі Карадага родовища напівкоштовних каменів. Південний берег Криму - одна з найважливіших курортних зон СНД (кліматотерапія, морські купання з червня по жовтень, лікувальний бруд, виноградолікування). Клімат північної частини помірковано континентальний, сухий; південний - субтропічний середземноморського типу. Ріки Криму невеликі і маловодні (р. Салгир, Бельбек, Чорна, Кача і інші), на самих великих з них створені водоймища, що служать джерелами водопостачання міст. Найбільшою водною артерією є Північно-Кримський канал, водами якого зрошуються поля. У Криму велика кількість лиманних солоних озер (оз. Сасик, Червоне, Сакское й ін.). 4. Організація подорожі При організації подорожі основна увага приділялась вивченню характеру маршруту, картографічним картам, звітам туристів, що здійснювали категорійні походи у відповідній місцевості, також була знайдена та ретельно розглянута література про півострів Крим, яким проходила подорож. Фізична підготовка учасників здійснювалась у зимовий період у спортивних залах, а у весняний та літній на вулиці, дорогами Києва та області. Тренування проходили один раз на тиждень у вихідні дні. В середині тижня проводились теоретичні заняття з основ спортивного туризму. За період тренування учасники пройшли походи першої та другої, таким чином отримали туристський досвід та відмінну фізичну форму. В період до похідної підготовки була проведена наладка велосипедів і розділений вантаж загального спорядження між учасниками порівну. Розподіл здійснювався так, щоб кожний учасник отримав рівну частину постійного вантажу (намет, сокира, пилка, котелок, ліхтарі, тент, тощо) та вантажу, який ділиться (харчі). Маршрут простягався таким чином, що основна частина провіанту закуповувалась по дорозі, з собою був узятий тільки недоторканий запас. Для технічного обслуговування велосипедів був ретельно підготовлений ремонтний набір, який дозволив у польових умовах відремонтувати будь-яку частину велосипеда. При підготовці фото обладнання для зйомки був узятий цифровий фотоапарат та набір змінного джерела живлення. 5. Графік руху та технічний опис маршруту Перший день: 20.06.09 р. (субота) Нитка маршруту: Сімферополь - Новоповлівка - Залізничне - Верхнесадове - Фруктове - Любимівка Опис: Зійшовши з поїзда їдемо на базар у центр Сімферополя (фото 01), закуповуємо необхідні продуктові запаси на декілька днів (цукор, сіль, чай, кава, приправи, печиво, тощо), а також продукти на повноцінний обід, та тримаємо рух на виїзд з міста у напрямку Севастополя. Траса рівна і широка з невеличкими підйомами та спусками, завантажена автотранспортом (фото 02). Проїхавши декілька поселень за поворотом на Скалисте зупиняємось на обідню перерву, поблизу ледь помітний потічок, підходить для поповнення технічною водою, питну воду заздалегідь набрано в придорожньому кафе (навпроти повороту на Склисте). До цього місця дорога пряма, а за ним робить крутий поворот вліво, не доїжджаючи цього повороту з'їжджаємо на ґрунтову дорого вправу і їдемо вздовж саду. Місце рівне, дерева дають затишну тінь. День сонячний на небі жодної хмаринки, робимо часті зупинки, проходить період акліматизації учасників до високої температури повітря (фото 03). Деякі учасники заздалегідь змінюють одежу на штани та футболки с довгими рукавами, для протидії ураженню шкіри сонячними променями. Перед селом Фруктове поворот на Севастополь новою трасою, але група їде прямо, до курортного поселення Любимівка (фото 04). Звідти дорога до Севастополя коротша, а також по плану в Любимівці зупинка на ніч. В центральному магазині закуповуємо недостаючи продукти. В тому ж будинку, зі зворотного боку працює кафе, де набираємо питної води на вечерю та сніданок. По піщаній доріжці їдемо на берег Чорного моря, де розбиваємо табір (фото 05). Море чомусь ще прохолодне в цю пору року. Дрова відсутні в цьому місці. Можна виїхати за поселення і набрати дров, але заздалегідь узята газова плитка була використана у якості вогнища для приготування вечері. Групою було вирішено застосувати тактику ранніх підйомів, о 6-й годині ранку (чергові на півгодини раніше) та довгих обідніх перерв (2-3 години), щоб перечекати денну спеку. В перший же день був виявлений час заходження сонця - 20:30, в подальшому виходячи з цього часу, за годину (півтори) здійснювався пошук місця ночівлі. Показники велокомп'ютера: Добовий пробіг - 67,91 (км) Середня швидкість - 20,48 (км/год) Ходовий час - 3:18:53 (год:хв:сек) Макс. швидкість - 46,5 (км/год) Загальний кілометраж - 67,91 (км) Фото:
Другий день: 21.06.09 р. (неділя) Нитка маршруту: Любимівка - Севастополь - Хмельницьке - Чорноріччя - Тернівка - Залісне Опис: На ранок сонячні промені прогрівають палатку дуже швидко, і тоді як на дворі ще відчувається прохолода, в палаці знаходитись практично не можливо. Снідаємо і вирушаємо в напрямку Севастополя. В місто потрапляємо одразу виїхавши з Любимівки. Щоб не втрачати час на об'їзд бухти міста група вирішує переправитись до центру Севастополя поромом (фото 06). За велосипед додатково заплачено ще два звичайних квитки. Оглянули місто, сфотографувалися біля пам'ятника П.Нахімову (фото 07), закупили продукти на обідню перерву. На околицях міста ще раз фотографуємось на фоні сучасного пам'ятника (фото 08). Ідемо у напрямку Фороса. Повертаємо вліво з головної траси у напрямку села Чорноріччя. Переїхавши місток звертаємо на право і зупиняємось на годинний відпочинок та обід на березі річки Чорна (фото 059). Місце досить відоме і зручне відпочиваючим компаніям, тому дров знайти було не просто. Вода річки прозора, зі швидкою течією і низькою температурою, яка навіть у найбільшу спеку не підіймається вище 15-ти градусів, зручно охолоджуватись. Після обіду було виявлено поломку одного з велосипедів - прокол заднього колеса. Ремонтуємось, змінюючи камеру на запасну, а пошкоджену одразу латаємо (фото 10). Не доїжджаючи села Чорноріччя, можна звернути вправо і ґрунтовою дорогою доїхати до унікального місця, де на гірському схилі ростуть багато кактусів. Їдемо у напрямку Тернівки, де закуповуємо продукти на вечерю та сніданок. По дорозі можна оглянути печерне місто Мангуп-Кале, воно по праву сторону від дороги, навпроти озера, що видно з траси, є платні місця стоянок для туристів. Проте, щоб за світло стати на ночівлю вирішуємо їхати далі, на заздалегідь заплановане місце. Дорога має не важкі підйоми, і не дуже затяжні спуски. Заїжджаємо в село Залісне. Біля магазину, що в центрі села, звертаємо вліво з головної дороги. Дорого стрімко йде вгору, повертаємо на другому повороті наліво і йдемо до закінчення села. Далі, не звертаючи з наїженої ґрунтової дороги виходимо на рівнину, після якої спуск. Доїжджаємо до джерела, його оминути не можливо. По праву сторону від джерела (і дороги) зручні місця для стоянок туристських груп (фото 11). Розбиваємо табір. Дров достатньо. На вечір стає прохолодно. Показники велокомп'ютера: Добовий пробіг - 54,69 (км) Середня швидкість - 13,75 (км/год) Ходовий час - 3:58:30 (год:хв:сек) Макс. швидкість - 57,0 (км/год) Загальний кілометраж - 122,60 (км) Фото:
Третій день: 22.06.09 р. (понеділок) Нитка маршруту: Залісне - Красний Мак - Танкове - Бахчисарай - Научний - Прохладне - Трудолюбівка - Скалисте Опис: Зранку рухаємось за течією джерела, дорогою вниз (фото 12). Оглядаємо печерне місто Ескі-Кермен, до підніжжя йде дорога, а далі пішки "вертикально" вгору стежиною (фото 13, 14, 15). Велосипеди і один учасник залишається внизу для невеликого ремонту, тому що вранці було помічена поломка - вилетіла спиця. Після огляду їдемо ґрунтовою дорогою, яка поволі переходить в бетонку. Виїздимо на трасу і рухаємось до села Красний Мак, де закуповуємо продукти на перекус та робимо короткий відпочинок. Через Танкове їдемо до Бахчисарая. Дорога майже рівна, день сонячній і спекотний. В центрі Бахчисарая закуповуємо продукти на обід та вечерю, за планом після Бахчисарая ґрунтові дороги, тому щоб не залежати від магазинів запас продуктів поповнений до наступного дня. В місті відвідуємо Ханський палац (фото 16) і рухаємось в напрямку Успенського монастиря (фото 17). Біля монастиря с джерела набираємо питної води, що є однією з найкращих по смаковим якостям у Криму. Води було набрано стільки, що навіть вечерю готували на ній. Після монастиря доріжка веде до ущелини та зручної для зупинок галявини. З галявини прямо дорого йде до печерного міста Чуфут-Кале, а в ліво підіймається до ще одного джерела. На самій же галявині група вирішує зробити обідню перерву, дров достатньо, є затишок від сонця (фото 18). Бажаючі відвідати Чувут-Кале підіймаються пішки крізь стародавній татарський цвинтар на вершину гори. Пообідавши повертаємось через монастир на автомобільну дорогу, але не їдемо назад у місто, а повертаємо направо на виїзд з Бахчисарая. Асфальтна дорого за останніми жилими домами закінчується і починається тверда, з мілкого щебеню ґрунтова дорога (фото 19). На перші же розвилці потрібно йти вправ, потім, на наступній розвилці є два варіанта: 1) продовжувати йти дорогою ще раз вправо, не звертаючи на поворотах, ніби огинаючи Чуфут-Кале і на першому ж повороті звернути на ліво, доїхати до високовольтної ліні і йти далі вздовж неї, цей варіант довший (фото 20); 2) повернути вліво, доїхати до високовольтної ліні і круто піднятися вверх майже пішки, і далі знову таки йти вздовж лінії - такий варіанта коротший, але має різкий не проїзний велосипедом перепад висот (фото 21). Далі рухаємось в напрямку Научного, високовольтна лінія йде прямо туди. Дорого важка і постійно вверх, місцями потрібно йти пішки, мілкий щебінь часом змінюється на досить велике каміння. На вершині перевалу видно Научний і обсерваторію (фото 22). Після йде різкий спуск на трасу, в'їжджаємо в Научний (фото 23). Далі їдемо у напрямку Скалистого по трасі. Після Научного йде невеличкий підйом, а після затяжний серпантинний спуск кілометрів 10, майже до самого Скалистого, крізь Прохладне та Трудолюбівку. На спуску у одного з учасників обірвався задній тормозний трос. Учасник вимушений рухатись дуже повільно. Група вирішує зупинитися на ночівлю біля найближчого водойма. В Скалистому є Альмінський кар'єр, який двадцять років тому, за одну ніч, був затоплений джерелом, що опинився на шляху видобутку гірської породи. Вода в кар'єрі чиста, прозора і вже прогріта, підходить для купання та прання. Місце знайти для табору не просто. Стаємо на вузький смузі, попередню очистивши місце від каміння (фото 24). Якщо під'їжджати до кар'єру по асфальтній дорозі, місцем стоянки буде його права сторона. Дров мало, і враховуючи пізній приїзд через обрив тросу велосипеда, для швидкості вирішуємо готувати використовуючи газову плитку. Показники велокомп'ютера: Добовий пробіг - 57,86 (км) Середня швидкість - 12,79 (км/год) Ходовий час - 4:31:20 (год:хв:сек) Макс. швидкість - 54,4 (км/год) Загальний кілометраж - 180,46 (км) Фото:
Четвертий день: 23.06.09 р. (вівторок) Нитка маршруту: Скалисте - Кизилівка - Каштанове - Партизанське - Костянтинівка - Піонерське - Добре - Зарічне Опис: Прокинулись з першими променями сонця. На відкритому просторі в палатці знаходитись довго не можливо. На небі ні хмаринки. Рухаємось у напрямку Кизилівки по автодорозі. Дорога без суттєвих змін нахилу рельєфу дороги (фото 25). В Каштановому закупили продукти на обід. Обідню перерву робимо в селі Партизанське, на дачі одного з учасників групи (фото 26). Воду набираємо в цьому ж селі, в стародавньому колодязі, що знаходиться на краю села (якщо заїжджати з траси, то потрібно пройти через усе село). Перечекавши денну спеку рухаємось у напрямку Константинівки. Дорога має невеликі підйоми. В Константинівці закуповуємо продукти на вечерю та сніданок, відпочиваємо, денна спека ще не повністю спала. Далі їдемо до Клинівки, з якої рік тому побудована асфальтна дорога до Андрусова. Після, ґрунтовою дорогою крізь дачні ділянки виїздимо на трасу Сімферополь - Алушта, повертаємо на право і їдемо до села Зарічне. У місцевих жителів набираємо достатню кількість питної води і дізнаємось дорогу до джерела, що знаходиться на схилі гори Підсостав біля села Мраморне. Біля джерела є зручна галявина для зупинки на ніч (фото 27). Це місце легко знайти, якщо стояти в Зарічному спиною до траси, біля водосховища (підхід до нього заборонений), то обличчям опиняємось перед горою Підсостав. З правого боку гори, у напрямку Мраморного видно галявину серед лісу, на неї й потрібно вийти, у підніжжя гори ґрунтові дороги, що виводять на цю галявину. З підніжжя гори до галявини різкий підйом, потрібно йти пішки. Дров для багаття достатньо. Показники велокомп'ютера: Добовий пробіг - 42,06 (км) Середня швидкість - 13,32 (км/год) Ходовий час - 3:09:22 (год:хв:сек) Макс. швидкість - 46,5 (км/год) Загальний кілометраж - 222,52 (км) Фото:
П'ятий день: 24.06.09 р. (середа) Нитка маршруту: Зарічне - Мраморне - плато г.Чатир-Даг - Перевальне - Дружне - Долгоруківська яйла Опис: Ранком добре поснідавши і сфотографувавшись на фоні Зарічного (фото 28) рушаємо до печер, що на плато гори Чатир-Даг. Дорога йде через село Мраморне. З центру села починається стрімкий підйом, дорога змінюється на ґрунтову, з мілкого округлого щебеню, підіймаємось пішки (фото 29, 30). Останньою спорудою в селі є ресторан татарського типу, біля якого знаходиться джерело. Далі йде серпантинна ґрунтова дорога, нахил якої дозволяє їхати на велосипеді, мілкого щебеню менше. Дорога проходить в лісовій місцевості, тінь від дерев робить підйом не таким спекотним. Посередині шляху встановлено попередження про те, що далі йде Кримський заповідник. Останні метри підйому долаємо пішки (фото 31). На плато фотографуємось на фоні гори Чатир-Даг (фото 32, 33). Різко підіймається сильний, поривчастий вітер, що суттєво заважає руху не тільки на велосипеді, а й простому пересуванню пішки. На плато є можливість оглянути різні сталактитові печери. Після повороту наліво до Мамонтової печери рухаємось до спуску з плато (фото 34). Існує два варіанти спуску. Перший - на першому повороті звернути вліво, дорога приведе до невеликого гірського піку, після якого йде піша тропа різкого спуску, далі дорога йде лісом, по якій можна їхати, виводить в Перевальне. Цей варіант відомий, тому група вирішує випробувати інший. Варіант другий - піти вліво на другому повороті, дорога по плату довша, і якщо не звертати з головної колії, також можна вийти до закінчення плата (фото 35, 36). З двох колій дорога перетворюється у стежку (фото 37), починається різкий спуск, який набагато важчий і крутіший за перший варіант (фото 38, 39), після спуску дорога йде в ліс, теж проходить пішохідною туристською тропою (фото 40), їхати не повсюди можливо, шлях до виходу на асфальт довший. По дорозі зустрічаються місця де раніше зупинялись туристські групи. Стежка йде паралельно висохлому руслу річки Курлюк-Су. На трасу виходимо за Перевальним (якщо їхати в напрямку Алушти). Їдемо в Перевальне, де в магазині закуповуємо продукти на невеличкий перекус та повноцінний обід, що по плану має буди через години 2, ще на вечерю і сніданок. В Зарічному дізнаємось дорогу до військових полігонів і звертаємо направо від основної траси. Дорога ґрунтова з невеличким підйомом (фото 41). Поривчастий вітер не вщухає, на небі з'являються хмарки, але спека не спадає. Доїжджаємо до повороту направо до села Дружне (перший поворот направо від траси). В кінці села є джерело питної води, дерева з тінню, зручні місця для зупинки. Робимо обідню перерву на дві години, перечікуємо спеку. Після обіду набираємо достатньо води і рухаємось ущелиною поміж гір. Долгоруківська яйла, на яку потрібно виїхати, залишається по праву сторону. Дорога ґрунтова, кам'яниста, серпантинна (ближче до верху), підйом хоч і не стрімкий, але їхати є можливість не на всіх ділянках. На плато фотографуємось на фоні Чатир-Дагу (фото 42, 43), але тепер з іншого боку від траси. Їдемо в східному напрямку. За маршрутом потрібно вийти на курган партизанської слави (фото 44), що знаходиться ніби в кутку яйли, на схід та північ від нього йде спуск з яйли в ліс. В декількох сто метрів від кургану є облаштоване місце зупинки (фото 45), але стоянка заборонена, встановленим поруч знаком. Попри заборону стаємо табором (фото 46). Вітер не вщухає навіть у сутінках і продовжує колихати палатки усю ніч. Води заздалегідь набрано достатню кількість, хоча по карті в 100-200 метрів від стоянки існує "партизанське" джерело, потреби перевірити його наявність не виникло. Дров достатньо. Показники велокомп'ютера: Добовий пробіг - 42,72 (км) Середня швидкість - 8,48 (км/год) Ходовий час - 5:02:00 (год:хв:сек) Макс. швидкість - 51,5 (км/год) Загальний кілометраж - 265,24 (км) Фото:
Шостий день: 25.06.09 р. (четвер) Нитка маршруту: Долгоруківська яйла - Міжгір'я - Балки - Новоклінове - Білогірськ - Голованівка - Красноселівка - Привітне Опис: Наступного дня рухаємось в напрямку села Міжгір'я. Звечора було помітно, як ґрунтовою, викатаною дорогою, що розташована поряд місця стоянки, проїхали вантажівки. Було вирішено йти цією дорогою, хоча знак попереджає, що на дорозі встановлені шипи, і проїзд заборонений. Дорога йде різко вниз і упирається в розгалуження (вліво/вправо, прямо дороги немає). Вирішуємо йти на ліво. По дорозі зустрічається монумент (фото 47). Дорога всипана середнім щебенем, іноді зустрічаються і велике каміння. Йдемо крізь ліс (фото 48, 49). Коли ліс закінчується і дві колії виходять на пологу галявину, знову йде розгалуження доріг. На цей раз було помічено табличку, що вказує на дорогу "направо" - дорога на Міжгір'я. Після галявини дорога знову йде лісом і нахил її круто змінюється. Дорога серпантинна, кам'яниста і важка для проїзду велосипедами, шосейного типу, доводиться деякі ділянки йти пішки затиснувши переднє та заднє гальма. На гірському велосипеді у якого широкі колеса, підпружинна вилка, міцна гальмівна система, спуск долається з меншими зусиллями. В тіні дерев, поки що не відчувається денна спека. Коли дорога виходить на відкриту галявину і де рівень крутості дороги доходить до максимального (за відчуттям пройденого шляху), спуск закінчується (фото 50). Паралельно дорозі починає йти річка Бурульча, з'являються галявини, де є місця зупинок туристських груп. В селі Міжгір'я по залізному містку переїздимо річку і рухаємось до траси. Навпроти колоритного будинку, зробленого у стилі невеликого замку, є джерело питної води, поповнюємо запаси (фото 51). На виїзді з села ґрунтова дорога упирається в асфальтну, повертаємо вправо,у напрямку Білогірська. У одного учасника починає спускати заднє колесо. Підкачуючись, було вирішено доїхати до найближчого населеного пункт. В селі Новоклінове біля придорожнього магазину робимо зупинку для невеличкого перекусу та ремонту. Під час ремонту проколу, (було замінена покришка, латання залишили на вечір) було виявлено на тому ж велосипеді, що від удару об каміння на спуску розірвалася покришка переднього колеса, з'явилася гуля. Ізолентою замотуємо місце гулі, щоб можливо було доїхати до Білогірська, де є базари з вело обладнанням. Рельєф дороги не крутий, спуски та підйоми легко долаються. Пообідді заїжджаємо в Білогірськ. На центральному ринку закуповуємо продукти, та купуємо покришку з камерою від дорожнього велосипеду, для велосипеду моделі "старт-шосе" така покришка підходить при умові добре відкаліброваного колеса, бо зазор між покришкою и рамою в нижній частині, біля педальної вісі, міліметровий. В місті виїжджаємо на головну трасу і рухаємось у напрямку Феодосії. Переїжджаємо місток і повертаємо на знаку вправо на Красноселівку. Табличка попереджає, що дорога на перевал який нам потрібно подолати, закрита для автотранспорту, через обвал. В селі Криничне, не доїжджаючи придорожнього магазину с права є криниця, де поповнюємо запаси питної води. Дорога від повороту постійно йде на підйом, нахил не значний, але швидкість руху відчутно падає, сонце в зеніті, спека нестерпна (фото 52). По дорозі важко знайти зручну для зупинки на обід галявину. Доїздимо до Красноселівки (приблизно 15 км. від Білогірська), де паралельно дороги йде гірський потічок. Серед села є прийнятне для обіду місце, зручний підхід до потічка, тінь від дерев, купа дров для багаття. Обідаємо і відпочиваємо декілька годин, перечікуємо спеку, займаємось пранням речей та ремонтом велосипеда (знімаємо зіпсовану передню покришку, переставляємо задню покришку на перед, а назад ставимо щойно куплену дорожню покришку, калібруємо колесо). Після відпочинку рухаємось на перевал Алікот-Богаз, у напрямку села Привітне. Після Красноселівки починається дуже різкий підйом, асфальтна дорога за декілька кілометрів змінюється на тверду ґрунтовку, з мілкого круглого щебеню, починаються серпантини (фото 53). Так як підйом на перевал починався майже з самого Білогірську, то після Красноселівки залишалося пройти крутий підйом і декілька поворотів дороги. Вже на спуску з перевалу, по праву сторону від дороги, джерело. Набираємо всю порожню тару питною водою. По інший бік від джерела, крута гора та ледь помітна стежка, якщо нею піднятися, то можна вийти на невеличку рівну галявину, де є місце для туристського табору, але не для великої групи (2-3 палатки). Спускаємось повільно, деякі повороти дуже круті, і небезпечні (фото 54). Коли дорога стає більш пологою починається асфальтне покриття. Заїжджаємо в Привітне, село протяжне, в центрі магазини, де зручно скуповуватись продуктами, що група успішно й робить. Дорога з Привітного упирається в трасу. Повертаємо наліво і проїжджаємо пів кілометра, повертаємо направо. Їдемо ґрунтовою дорогою до берега моря. Вся прибережна територія зайнята автокемпінгом. Щоб не втрачати час на пошуки дикого місця і засвітило розбити табір, було вирішено зупинитися на платному автокемпінгу. Розцінки: 1 палатка - 15 грн./день, поторгувавшись з начальством кемпінгу зійшлися на 10 грн. з двох палаток. Для м'якості палатки поставили на самому березі моря (фото 55). Дров знайти не вдалося, але вміло змайструвавши з каміння вогнище, яке тримає жар, зготували вечерю навіть на мілких щіпках, що були знайдені на березі. Окремо хочеться додати, що добрим паливом є висохлі на сонці морські водорості, що увібрали в себе мілку деревину. Показники велокомп'ютера: Добовий пробіг - 69,60 (км) Середня швидкість - 13,17 (км/год) Ходовий час - 5:17:01 (год:хв:сек) Макс. швидкість - 46,8 (км/год) Загальний кілометраж - 334,84 (км) Фото:
Сьомий день: 26.06.09 р. (п'ятниця) Нитка маршруту: Привітне - Морське - Веселе - Судак - перевал Синор - Щебетовка - Курортне Опис: Підйом ранній. Перші проміні сонця падають на палатки, всередині одразу підіймається температура. Вирішуємо не витрачати час на готування повноцінного сніданку, щоб використати ходові години, поки не настала спека. Тому, п'ємо чай з солодощами і швидко збираємо табір. Тією ж дорогою, що заїжджали виходимо на асфальтну дорогу, повертаємо направо, у напрямку Морського. Дорога йде на плавний серпантинний перевал. Так як, це все таки траса, пильнуємо проїжджаючий автотранспорт, який зненацька з'являється з поворотів. На вершині перевалу робимо відпочинок, воду використовуємо не тільки для пиття, а й для обливання. Після верши починається стрімкий спуск, перед виходом на дорогу дуже важливо перевірити надійність гальмівної системи. Спуск закінчується у самому курортному поселенні, що розташоване фактично на березі моря. В центрі Морського, перед базаром звертаємо вліво і їдемо вуличками до першого продуктового магазину. Робимо невеликий перекус та відпочиваємо. Після Морського їдемо в напрямку Судака, дорога різко йде вгору на серпантинний перевал. На вершині відпочиваємо, фотографуємось на фоні курорту, що розташований біля моря в чотирьох кілометрах від села Веселе (фото 56). Після перевалу серпантинний спуск йде через село Веселе. Після поселення ділянка майже рівної дороги, а далі знову спуск до Судака. Потрапивши в місто закуповуємо продукти на обід та вечерю. За обопільною згоду було вирішено не витрачати час на оглядини Генуезької фортеці, тому що всі учасники вже не раз були в Судаку. Рухаємось по головній дорозі на Феодосію. Одразу починається плавний підйом на перевал Сикор. Ближче до вершини дорога стає серпантинною (фото 57). Спуск з перевалу закінчується на повороті на право на Сонячну Долину, мі ж їдемо прямо до Щебетовки, але для цього потрібно подолати не менш складний і затяжний серпантинний перевал (фото 58). Важкий і небезпечний спуск з перевалу приводить групу до центру Щебетовки. Закуповуємо деякі недостаючи продукти. В криниці, яку не просто знайти (потрібно минути декілька вулиць вліво від траси, якщо обмаль часу, можна попросити воду у найближчому дворі) набираємо питної води. На вказівці "Курортне" повертаємо вправо. Їдемо крізь турбази до берега моря. День сонячний, але на небі переважно з'являються хмаринки, які трохи допомагають переносити спеку. Щоб розташуватись на обід йдемо попід берегом моря вправо, по вказівкам місцевого населення у тому напрямку Лисина бухта. За останніми пляжними побудовами влаштовуємось на відпочинок, готуємо обід (фото 59). Дров обмаль, доводиться збирати усі можливі щіпки уздовж берегу. В цей день групою було вирішено зробити пів дньовку, що означає - знайти неподалік зручне місце, розташувати табір і в цей день більше не їхати, а набирати сили для завтрашнього дня, перевірити велосипеди. Місце було знайдене за сто метрів від місця обіду. Берегом в напрямку бухти перша тропа направо вгору. Велосипеди краще переносити окремо від рюкзаків, бо підйом дуже різкий. Зверху знаходимо рівні і зручні ділянки для встановлення наметів, також є вже збудовані вогнища попередніми туристськими групами (фото 60). Воду можна набрати в прибережних кав'ярнях, які знаходяться в хвилинах 5 пішки від табору. Дров не багато, але на схилах можна дещо знайти, хоча рекомендуємо запасатися паливом заздалегідь. На вечір небо затягує хмарами. В ночі подув поривчастий вітер, яки зненацька розпочався і так само різко скінчився, дощу не було. Показники велокомп'ютера: Добовий пробіг - 63,26 (км) Середня швидкість - 15,17 (км/год) Ходовий час - 4:10:04 (год:хв:сек) Макс. швидкість - 62,4 (км/год) Загальний кілометраж - 398,10 (км) Фото:
Восьмий день: 27.06.09 р. (субота) Нитка маршруту: Курортне - Коктебель - Підгорне - Насипне - Феодосія - Первомайське - Старий Крим - Грушівка - Багате - Чорнопілля - Білогірськ Опис: Встаємо рано, тому що в цей день заплановано проїхати максимально можливий кілометраж, щоб на останній день залишалось якомога менше шляху до Сімферополя. Аби не втрачати час, робимо легкий сніданок з чаю та печива, з розрахунком на підкріплення у найближчому продуктовому магазині. Останній раз купаємось в морі і виходимо на трасу тією ж дорогою, що і заїжджали на місце ночівлі - спочатку берегом до Курортного (фото 61, 62), потім крізь поселення на дорогу до Щебетовки. Залишивши позаду Щебетовку дорога плавно йде в гору. На одному з поворотів з правої сторони від дороги є джерело питної води, пропустити не можливо. Поповнюємо запаси. Серпантинна дорога швидко виходить на перевал, за яким затяжний спуск до самого Коктебеля. Зупиняємось біля продуктового магазину, що на виїзді з міста, відпочиваємо та робимо перекус. Сонце вже починає припікати, підіймається поривчастий боковий вітер, що суттєво впливає на темп руху. Дорога вузька і завантажена автотранспортом, їхати не зручно. Починається невеличкий підйом, зліва минаємо відому парапланеристам гору Клемент'єва. Робимо часті зупинки, воду використовуємо для обливання. Проїжджаємо село Насипне і повертаємо наліво у напрямку Старого Криму. В Феодосію вирішуємо не заїжджати, тому що всі учасники групи вже не раз були в цьому місті. Дорога має ледь помітний уклін вгору, але дуже відчутний велосипедистам. Швидкість руху низька. В Первомайському стаємо на перекус та відпочинок, на базарі купуємо фрукти, ягоди (фото 63). Обід вирішуємо зробити в Грушівці, що за 15 км від нашої зупинки. На годиннику перша година дня, на небі хмар не має, сонце створює найбільшу спеку. Дорога продовжує йти вгору, швидкість руху низька, за таких умов вітрове охолодження відсутнє, їхати стає дуже важко. Літом в ці години в Криму рекомендується робити обідні перерви на 2-3 години. За Старим Кримом дорога ще трохи підіймається, а далі три різких підйоми та спуски, останній досить затяжний і небезпечний, потрібно уважно контролювати швидкість. Спуск закінчується в Грушівці. В селі закуповуємо продукти на обід і стаємо на березі озера, яке видно з дороги, по праву сторону від неї. Варимо обід, купаємось у прісному водоймищі, учасники мають можливість зайнятися пранням, перевіркою спорядження, чи просто відпочити подрімавши годину-дві. Після обіду вирушаємо у напрямку Білогірська. Денна спека трохи спадає, вітер змінюється на попутний, що суттєво допомагає в русі, на небі з'являються ледь помітні хмаринки. Дорога переважно рівна з невеликими підйомами, та спусками, гори спостерігаємо в далечині по ліву сторону від дороги. По дорозі зустрічаються джерела питної води, при яких вже зроблені авто зупинки та кафе/магазини/ресторани, води набираємо тільки для пиття під час руху, їдемо постійно крізь поселення додатково воду не беремо. За дві години до заходу сонця під'їжджаємо до Білогірська. Щоб раніше стати табором в перших дачних поселення (ще до Білогірська) набираємо води для приготування вечері та сніданку. В самому місті доїжджаємо до вже знайомого нам повороту на Красноселівку вліво. Паралельно дороги тече стрімка річка тому одразу звертаємо на право і їдемо по ґрунту вздовж річки, знаходимо рівне місце і підхід до води, розбиваємо табір (фото 64). З лівої сторони посохлий сад, дров для багаття достатньо. Показники велокомп'ютера: Добовий пробіг - 91,71 (км) Середня швидкість - 17,10 (км/год) Ходовий час - 5:21:35 (год:хв:сек) Макс. швидкість - 57,9 (км/год) Загальний кілометраж - 489,81 (км) Фото:
Дев'ятий день: 28.06.09 р. (неділя) Нитка маршруту: Білогірськ - Зуя - Сімферополь Опис: Останній день. Як і передбачалось в попередній день доїхали максимально близько до Сімферополя, до якого залишається 45 кілометрів. Не кваплячись збираємо табір і вирушаємо у напрямку Сімферополя. Небо затягнуте хмарами, їхати не жарко. Дорога ще має декілька не складних підйомів та спусків. На вершинах підйомів зупиняємось та відпочиваємо. Темп руху не високий, поспішати нікуди, запас часу достатній навіть для можливих форс мажорних обставин. На в'їзді в Сімферополь робимо щільний перекус. Хмари розсіюються, сонячні промені починають звично припікати. На міський залізничний вокзал потрапляємо за чотири години до відправлення поїзду. Фотографуємось на фоні вокзалу (фото 65), у привокзальному парку очікуємо наш поїзд (фото 66). На цьому маршрут третьої категорії складності закінчується. Показники велокомп'ютера: Добовий пробіг - 50,09 (км) Середня швидкість - 18,87 (км/год) Ходовий час - 2:39:15 (год:хв:сек) Макс. швидкість - 48,0 (км/год) Загальний кілометраж - 539,90 (км) Фото:
6. Підсумки велоподорожі Групою туристів міста Києва у складі 4-х чоловік був здійснений спортивний велосипедний похід третьої категорії складності, який проходив по Автономній республіці Крим. Найскладніша частина маршруту, яка визначає його категорію прокладена по перевалам Кримських гір. Активна частина маршруту пройдена у відповідності з графіком за 9 ходових днів, враховуючи одну напівдньовку. Протяжність маршруту склала 540 км. Маршрут був складений з різноманітних ділянок, до них входили: асфальтові дороги, та дороги в умовах бездоріжжя, через гірські перевали, по гравійно-щебеневих, глинисто-галькових дорогах та стежках, крутих схилах. Під час велопоходу не було зафіксовано ніяких серйозних хвороб та травм, хоча треба зауважити, що в цей період в Криму можливі ураження укусами кліщів, це накладаю додаткову увагу за гігієною тіла. Зауважень до медичної аптечки немає. До складу групового та особистого спорядження учасників походу зауважень немає. До складу харчів та вітамінів зауважень немає. Підбір та калорійність харчів забезпечили проходження всіх складних ділянок шляху. До оснащень велосипедів і складу ремонтного набору суттєвих зауважень немає. Мали місце декілька проколів камер, стирання гальмівних колодок. При проходженні шляху учасники групи ознайомились з умовами життя, історією та культурою місцевих жителів. Була розглянута велика кількість населених пунктів, пам'ятників архітектури та культури даної місцевості. В цілому пройдений маршрут представляє собою інтерес для велотуристів. Відрізняється він складністю, потребує хорошої фізичної підготовки учасників, уміння добре орієнтуватися на місцевості у горах. Вважаємо, що представлений маршрут є цікавим варіантом подорожі по Криму і відповідає заявленому велопоходу третьої категорії складності та може бути рекомендований для проходження сильними, добре підготовленими групами велосипедних туристів. 7. Додатки 8. Картографічний матеріал Загальна нитка маршруту:
Нитка маршруту по дням:
При полном или частном копировании ссылка на сайт обязательна. |
